В мене в руках звичайний буханець хліба,чорного хліба,святого хліба.…
90 років тому це було велике багатство.Моїй бабусі Мар’яні в 33 році було 18.Молоду дівчину мати відіслала в місто пішки обміняти одяг на їжу.В той день бабуся пройшла пішки 30 кілометрів.Вона обміняла на мішечок пшениці ,але сусід комуняка прийшов і відібрав пшеницю.Як вона плакала….
Вона розповідала як хотілося їсти.Родина вижила за рахунок того що два брати ловили вночі рибу.Рибу міняли на ріпу яку пекли в печі.З тих пір бабуся казала може тобі першої ріпи.Вона розповідала нам рецепт хліба з лободи,котлет з кропиви.Вона ніколи не викидала хліб.Голодомор 32-33 роки 15 мільйонів замордованих українців.Мертві тіла які ніхто не прибирав.Батьки боялись відпускати дітей с хати,бо процвітало людожерство.Діти пропадали.Іноземні дипломати били на сполох.Німеччина запропонувала Сталіну продовольчу допомогу поселенням етнічних німців в Україні.
Сталін відмовив.Людей ховали в братських могилах .У таких могилах поховали мого дідуся.Врожай тоді був хорошим.Цей голод був створений штучно.У людей відібрали все.Цей голод інструмент геноциду,формат для знищення патріотичного духу.Цілеспрямоване знищення національної свідомості.У мертві села переселялися росіяни.Нам усім слід пам’ятати уроки історії свого народу.І не лише пам’ятати а й робити правильні висновки .А Німеччину ми закликаємо визнати голодомор 32-33 року актом геноциду українського народу.
СЛАВА УКРАЇНІ
